У кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов’язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи слід керуватися не тільки Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, але й оцінкою загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник.
На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21. Постанова оприлюднена 21 лютого 2023 року.
У цій справі ВП ВС також вказала, чи має роботодавець не нараховувати працівникові заробітну плату впродовж строку відсторонення від роботи.
Обстави справи
Працівниця АТ «Укрзалізниця» оскаржила в суді наказ про відсторонення її від роботи через відсутність щеплення від COVID-19. Також просила поновити її на посаді та стягнути заробітну плату за період відсторонення.
Місцевий суд задовольнив позовні вимоги з огляду на відсутність в Україні законів, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.
Вказане рішення скасував апеляційний суд, прийнявши нове — про відмову в задоволенні позовних вимог.
ВП ВС скасувала рішення апеляційного суду та змінила рішення місцевого суду.
Висновки Великої Палати ВС
Щодо правомірності відсторонення
ВП ВС наголосила, що застосування приписів законодавства України не має призводити до незаконного й непропорційного втручання у права учасників цивільних, зокрема трудових, правовідносин.
Також ВП ВС зазначила:
відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачено законом; приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дають можливість працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві – визначити порядок дій щодо такого працівника.
Також ВП ВС зауважила, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов’язків, зокрема оцінки об’єктивної необхідності під час їх виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
«У кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов’язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи слід керуватися не тільки Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ України № 2153, але й оцінкою загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник», — констатувала ВП ВС.
Водночас необхідно враховувати і такі обставини, як:
кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форма організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потреба відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
Щодо стягнення заробітку за час відсторонення
Чинним законодавством не передбачено обов’язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою або ухиленням від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови. Якщо відсторонення працівника від роботи не було правомірним, роботодавець зобов’язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.
Висновок у справі
ВП ВС вказала що апеляційний суд залишив поза увагою обставини і не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу, що позбавляв позивачку заробітку.
«Під час розгляду таких справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об’єктивні підстави (передбачене законом, має легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)», — наголосила ВП ВС..
Також читайте: У разі передання справи за підсудністю судовий збір не потрібно сплачувати повторно: ВП ВС відступила від висновку КАС ВС
